Гула,
стогнала і ревла земля,
Сивіли
в горі мати і кохана.
В огні
була Вкраїнонька моя —
Була
війна жорстока. Вітчизняна.
Живі і
мертві, мертві і живі
Герої
наші — воїни-солдати.
Ми
знаємо: у тій страшній війні
Змогли
либонь ви ворога здолати.
Щорічно
28 жовтня відзначається День визволення України від німецько-фашистських
загарбників. В цьому році ми святкуємо 75 річницю. В цей день традиційно
вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за визволення України, та
населення, яке постраждало від дій фашистських окупантів. І традиційно в
районній бібліотеці для дітей був
організований та проведений захід «Вони воювали, щоб ми жили», на який завітали
6-7 класів.
Дітям
розповіли, якою ціною завойована перемога, яку біль зазнав український народ у тій страшній воєнній
круговерті. Кожен другий з тих, хто
залишився у живих, повернувся додому інвалідом. Внесок українського народу у
перемогу над фашизмом неоцінимий. З п’ятнадцяти фронтів, що діяли під час
війни, більше половини були очолені маршалами та генералами, українцями за
походженням. Серед них: командуючі фронтами С.К. Тимошенко, Р.Я. Малиновський,
І.Д. Черняховський. Близько 2,5 млн. воїнів-українців нагороджені орденами та
медалями, понад 2 млн. – удостоєні звання Героя Радянського Союзу, з них тричі
удостоєний цього звання І.М. Кожедуб. Воїни-українці були визволителями народів
Європи, вони штурмували Берлін. Пригадали імена наших земляків, які своєю
мужністю і безкорисною любов’ю до Батьківщини, усіма силами, нерідко ціною
власного життя, наближали день звільнення України від нацистської
окупації.
Минатимуть
роки, змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не
залишиться живих свідків того страшного лихоліття, але пам’ять про них житиме
вічно.
Десь
там, в історії, гудуть фронти,
Клекоче
пеклом знавісніла битва…
Солдаток
плач, й скорбота сироти,
І
матерів свята молитва.
Десь
там, в історії…
Та кров
холоне й нині,
В
зажурі вічній наші матері…
Я хочу
щастя милій Україні,
Я хочу
миру на моїй землі!