Ми славного роду і крові, свій народ боронити готові

День 23 лютого у календарі означено, як День захисника Вітчизни. Це свято є символом непорушного зв’язку багатьох поколінь оборонців рідної землі та проявом поваги українського народу до всіх, хто уособлює мужність та відвагу. І вже стало доброю традицією відзначати цей день в Карлівській районній бібліотеці для дітей змаганням майбутніх воїнів – лицарським турніром.

19 лютого, напередодні свята, до гостинного читального залу книгозбірні, завітали учні 5-А класу гімназії ім.Н.Герасименко (кл. керівник Бойченко Н.А.). «Ми славного роду і крові, свій народ боронити готові» - така назва лицарського турніру зобов’язувала хлопців класу держатися на висоті. З привітальним словом до школярів звернулися заступник голови районної державної адміністрації Пушкарьова В.І. та начальник відділу культури і туризму Обифіст Т.В.. А далі розпочалися змагання, в першу чергу учасники дізналися яким повинен бути справжній лицар: ввічливим, освіченим, відважним, рішучим, сильним,  кмітливим. Хлопці показали свою спритність в конкурсах: «Одягання на швидкість», «Черговий по кухні», «Пісня в малюнку», виявили свої знання граючи в «Доріжку лагідних слів», «Здоровенькі були», «Чи знаєте ви народну мудрість?». А оцінювали успіхи конкурсантів їх товариші – однокласники. За рішенням «строгого» судійства переможцем, тобто лицарем класу, став Соколов Богдан. Всі діти отримали солодкі подарунки.

Цей дивовижний світ Біанкі

Є серед нас рідкісні люди, які нібито чують і розуміють голоси дерев і трав, звірів і птахів,  і відкривають їх таємниці та загадки. Такою дивовижною людиною був Віталій Валентинович Біанкі. 11 лютого виповнюється 120 років від дня народження автора захоплюючих дитячих книжок, які розкривають світ природи, вчать проникати в її таємниці. Його «Лісова газета на кожен рік» - своєрідна енциклопедія життя лісу та його мешканців. Його добрі гуманні оповідання і казки виховували мільйони дітей. Не одне покоління  хлопчиків і дівчаток вони навчили доброті і любові до братів наших менших, навчили турботі і милосердю до тих з них, хто потрапив у біду. Зa 35 poків твopчoї poбoти Біaнкі cтвopив пoнaд 300 oпoвідaнь, кaзoк, пoвіcтeй, нapиcів і cтaтeй. Йoгo твopи бyли видaні зaгaльним нaклaдoм пoнaд 40 млн. пpиміpників, пepeклaдeні бaгaтьмa мoвaми cвітy. За його казками та нарисами створено десятки кіносценаріїв, мультфільмів, сотні діафільмів пpo пpиpoдy. Сам письменник y пepeдмoві дo oднієї зі cвoїx книг написав: «Я зaвжди нaмaгaвcя пиcaти cвoї кaзки тa oпoвідaння тaк, щoб вoни бyли дocтyпні і дopocлим. A тeпep зpoзyмів, щo вce життя пиcaв і для дopocлиx, щo збepeгли в дyші дитину».

Нещодавно бібліотека для дітей провела пізнавальну годину «Цей дивовижний світ Біанкі». Учасники заходу – учні 2 – А класу ЗОШ №1 – познайомились із сторінками біографії талановитого письменника та здійснили захоплюючу мандрівку його казками.

Вже скільки років проминуло, а біль у серці б’є і  б’є

 Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

 13-го лютого, напередодні 25-ої річниці з дня виведення обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану, на честь Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав у Карлівській районній дитячій бібліотеці була проведена година пам’яті «Вже скільки років проминуло, а біль у серці б’є і  б’є». На цю зустріч завітали учні 6 класу ЗОШ № 3, та учасник бойових дій в Афганістані, голова районної спілки ветеранів Афганістану, Мартинюк Валерій  Володимирович.

 Не змогли не зачепити дитячих сердець вірші про війну, деякі історичні факти, тих подій, які розповіла студентка–практикантка Полтавського Національного Педагогічного Університету ім. В.Г.Короленка Мотриченко Олександра Миколаївна, та музика присвячена афганцям. Але все ж таки найбільш захопливими виявилися спогади запрошеного гостя. Валерій Володимирович відповідав на всі запитання, пов’язані зі службою, умовами життя, та людьми, які його оточували. Усім стало зрозумілим те, що пам'ять  про війну, друзів, яких він  там зустрів і втратив ніколи не згасне. Повертатися до чорних сторінок життя важко, та вирвати їх або забути просто неможливо.

 Учні подарували Валерію Володимировичу квіти, побажали всього найкращого, та ще довго не хотіли відпускати ветерана війни, прохаючи сфотографуватися. До уваги читачів було організовано перегляд літератури «Обпалені війною Афганістану»

«Маленькі історії про велике кохання»

Незважаючи на те, що лютий — місяць холодний та морозний, ми все одно його любимо за те, що святкуємо в ньому світле та чарівне свято всіх закоханих — день святого Валентина. Цей день в нашій країні відзначають не так давно, але він став вже досить популярним, і всі ми залюбки поринаємо в атмосферу його чарівності.

На пізнавальну годину «Маленькі історії про велике кохання» до бібліотеки завітали учні 7 – А класуЗОШ №1. Бібліотекар Лариса Козачинська розповідала дітям цікаві легенди про походження свята та легенди про вислів «Моя друга половина», а потім вибрані пари брали участь у конкурсах. Спочатку за допомогою паперових сердець з висловом про кохання знаходили свою половинку. У конкурсі «Комплімент» дівчатка і хлопчики говорили одне одному добрі, лагідні слова. У конкурсі «Етикет» училися хорошим манерам та етикету, у «Аматорському» хлопчики за допомогою пантоміми запрошували дівчаток на побачення в «певне місце».

Коли пари подолали всі випробовування, то однокласники, які були «компетентними і справедливими» журі, таємним голосуванням визначили ідеальну пару – Шульгу Валерію та Кірякіна Кирила. Ця пара і здобула звання Валентини і Валентина на весь рік у своєму класі.

Літературна подорож

«Мандруючи сторінками оповідань Степана Васильченка»

(до 135-річчя від дня народження)

Степан Васильович  Васильченко написав десятки оповідань, залишив низку драматичних творів, кіносценаріїв, інсценізацій, нарисів, публіцистичних статей, літературних і театральних рецензій. І в кожному жанрі яскраво виявляється неповторність його письма.

Яку б тему не порушував письменник, всюди відчувається гуманістичний пафос: твори різних жанрів наснажені світлом любові до людини. На долю його героїв випадало всього - і доброго, і гіркого, але вони ніколи не втрачають високих якостей своєї душі, бережно несуть у душі все те найкраще, що виробив народ упродовж тисячоліть.

Барвиста, мелодійна мова творів, пластичність образів, романтичний пафос, ритмічність, музикальність художньої фрази надають неповторності індивідуальному стилю Васильченка. Це ті духовні цінності, які витримують випробування часу.

На захоплюючу подорож сторінками оповідань Степана Васильченка до бібліотеки завітали учні 4 – Б класу ЗОШ №1. Діти уважно слухали розповідь бібліотекаря Лариси Козачинської про життєвий та творчий шлях письменника.

Вся його творчість пройнята любов’ю до свого народу, Вітчизни, до клаптика тої землі, де вперше побачив високе небо, відчув таємничість природи і своє єднання з нею.

У своїй автобіографічній повісті «Мій шлях» письменник зізнався, що для своїх творів брав не абстрактні теми, а теми з того життя, яке його оточувало.

Учні з цікавістю слухали уривки з повісті про життя Тараса Шевченка «В бур’янах», яка належить до останніх творчих задумів письменника. Васильченко встиг написати лише перший розділ про дитинство великого Кобзаря.

До уваги користувачів був організований перегляд літератури «Людина Великого Серця».

Без казки правди в світі не буває

(до 135-річчя від дня народження П.Бажова)

4 лютого 2014 року, з нагоди 135-річчя від дня народження видатного російського письменника, казкаря Павла Петровича Бажова, у бібліотеці відбулося літературне знайомство «Без казки правди в світі не буває». Бібліотекар Верета А.А. познайомила наших маленьких читачів — учнів 3 – Б класу ЗОШ № 1 — зі сторінками життя та творчості письменника.

   Діти із цікавістю слухали розповідь бібліотекаря, дізналися багато нового та цікавого. А саме, що на чарівному за своєю красою та природними багатствами, могутньому гірському Уралі у січні 1879 року у невеличкому містечку Сисерть у родині талановитого майстра-гірника народився Павло Петрович Бажов. Чарівна природа багатого краю надихнула письменника на написання казкових оповідей, зібраних у відомій збірці «Малахитовая шкатулка». Ця збірка почала формуватися у середині 1930-х років, коли Бажов почав видавати свої перші оповіді. А 1939 року він об'єднав їх у книгу «Малахитовая шкатулка», яку протягом усього свого життя доповнював новими творами. Малахіт дав назву книзі тому, що саме у цьому камені, за словами самого автора, «радість землі зібрана».

  У центрі оповідей П. Бажова — проста людина та її праця, талант і майстерність. Зв'язок із приро­дою, таємницями життя здійснюється через могутніх представників чарівного гірського світу, серед яких одним із найяскравіших персонажів є Господиня Мідної гори, із якою зустрічається майстер Степан із оповіді «Малахітова шкатулка».

    А от найулюбленіша казка «Срібляне копитце», написана П. Бажовим для дітей молодшого шкільного віку, була опублікована у 1938 році.

   Діти із задоволенням переглянули мультфільми за творами Бажова «Малахітова шкатулка» та «Огнєвушка-поскакушка».