То біль і смуток...

 

Минуло 33 роки з часу, коли закінчилася афганська війна, яка забрала життя тисячів і стільки ж залишила інвалідами, а більшість молодих солдатів та офіцерів, які віддали частину себе, повернулися додому героями з посивілими скронями. За офіційними даними кожен четвертий учасник військово-політичної спецоперації Радянського Союзу в Афганістані – українець.

В читальні організовано  бібліоперегляд "Обпалені війною Афганістану", де можна ознайомити з матеріалами періодичної преси, які висвітлюють події тієї війни та розповідають про героїв нашого краю. Воїни-інтернаціоналісти вписали кров’ю свої імена на скрижалі історії воєнної звитяги нашої держави. Пам’ять про них житиме вічно...

Афганськими дорогами війни

Минув вже 31 рік з часу, коли закінчилась афганська війна, яка забрала життя тисячів і стільки ж залишила інвалідами, а більшість молодих солдатів та офіцерів, які віддали частинку себе, повернулися додому героями з посивілими скронями. За офіційними даними кожен четвертий учасник військово-політичної спецоперації Радянського Союзу в Афганістані – українець.

Саме 15 лютого 1989 року, коли остання колона радянських військ перетнула міст через Амудар'ю й була виведена з Демократичної Республіки Афганістан - для наших солдатів закінчилася афганська війна. Про подвиги українських героїв постійно згадують, про них пишуть на сторінках історії. Тому, у ці лютневі дні, ми вшановуємо всіх, хто долучився до виконання інтернаціонального обов’язку.

Так, з нагоди 31-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану, в районній бібліотеці для дітей, було організовано годину пам'яті "Афганськими дорогами війни", на яку було запрошено учнів 6-а класу гімназії ім. Ніни Герасименко та воїна-афганця, а нині голову районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Мартинюка Валерія Володимировича.

Бібліотекар Лариса Козачинська розповіда, що історія афганської війни - це численні приклади героїзму, це тисячі життів, які погасли в далекій гірській країні, це ненароджені діти, чиєсь нерозділене кохання...

Не можливо просто так уявити події тієї війни, але почуті реальні історії з вуст героя, вразили присутніх до глибини душі. Розповідь Валерій Мартинюка про нелегкі роки, які провів в боях, про молодих юнаків, які гинули щодня на мінах та від рук душманів, про жаркий клімат, який виснажував бійців, про «Чорний тюльпан» – груз 200, який щодня відправляли на батьківщину, безутішним батькам та дружинам. Як вони раділи коли ця війна для них скінчилася і останній солдат ступив на рідну землю!

Окрім того, до заходу було організовано бібліоперегляд "Обпалені війною Афганістану", де можна ознайомити з книгами та матеріалами періодичної преси, які висвітлюють події війни в Афганістані.

Воїни - інтернаціоналісти вписали кров’ю свої імена на скрижалі історії воєнної звитяги нашої держави. Пам’ять про них житеме вічно.

 

У їхній долі був Афганістан

  

  

  Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини своїх чоловіків і батьків. За кожним воїном-афганцем своя доля, свій життєвий подвиг, свій крок у безсмертя. Війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, переінакшила події, плани, понівечила тіла і долі.

  Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати, що і серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

  Напередодні 26-ї річниці з дня виведення обмеженого континенту радянських військ з Афганістану, в честь Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав, у Карлівській районній бібліотеці для дітей була проведена година пам’яті «У їхній долі був Афганістан». На цю зустріч завітали учні 5 – А класу гімназії імені Н.Герасименко та учасник бойових дій в Афганістані, голова районної спілки ветеранів війни в Афганістані Валерій Мартинюк.

  Не могли не зачепити дитячих сердець пісні та вірші про війну, історичні факти тих подій. Але все ж таки найбільше захопливими виявилися спогади запрошеного гостя. Валерій Володимирович відповів на всі запитання, пов’язані зі службою та його товаришами.

  Повертатися до чорних сторінок важко, та вирвати їх або забути просто не можливо. Тож аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати. Учні подякували Валерію Мартинюку і подарували квіти.

  До уваги користувачів бібліотеки було організовано перегляд літератури «Відлуння афганських гір».