Афганськими дорогами війни

Минув вже 31 рік з часу, коли закінчилась афганська війна, яка забрала життя тисячів і стільки ж залишила інвалідами, а більшість молодих солдатів та офіцерів, які віддали частинку себе, повернулися додому героями з посивілими скронями. За офіційними даними кожен четвертий учасник військово-політичної спецоперації Радянського Союзу в Афганістані – українець.

Саме 15 лютого 1989 року, коли остання колона радянських військ перетнула міст через Амудар'ю й була виведена з Демократичної Республіки Афганістан - для наших солдатів закінчилася афганська війна. Про подвиги українських героїв постійно згадують, про них пишуть на сторінках історії. Тому, у ці лютневі дні, ми вшановуємо всіх, хто долучився до виконання інтернаціонального обов’язку.

Так, з нагоди 31-ї річниці виведення радянських військ з Афганістану, в районній бібліотеці для дітей, було організовано годину пам'яті "Афганськими дорогами війни", на яку було запрошено учнів 6-а класу гімназії ім. Ніни Герасименко та воїна-афганця, а нині голову районної організації Української спілки ветеранів Афганістану Мартинюка Валерія Володимировича.

Бібліотекар Лариса Козачинська розповіда, що історія афганської війни - це численні приклади героїзму, це тисячі життів, які погасли в далекій гірській країні, це ненароджені діти, чиєсь нерозділене кохання...

Не можливо просто так уявити події тієї війни, але почуті реальні історії з вуст героя, вразили присутніх до глибини душі. Розповідь Валерій Мартинюка про нелегкі роки, які провів в боях, про молодих юнаків, які гинули щодня на мінах та від рук душманів, про жаркий клімат, який виснажував бійців, про «Чорний тюльпан» – груз 200, який щодня відправляли на батьківщину, безутішним батькам та дружинам. Як вони раділи коли ця війна для них скінчилася і останній солдат ступив на рідну землю!

Окрім того, до заходу було організовано бібліоперегляд "Обпалені війною Афганістану", де можна ознайомити з книгами та матеріалами періодичної преси, які висвітлюють події війни в Афганістані.

Воїни - інтернаціоналісти вписали кров’ю свої імена на скрижалі історії воєнної звитяги нашої держави. Пам’ять про них житеме вічно.