Великдень просить на гостину

  Жодне свято не приносить стільки радості та душевної теплоти як Великдень - найвеличніше свято року, тому з ним пов’язана низка напрочуд цікавих і поетичних народних звичаїв. Всі – і дорослі, і підлітки намагалися не спати цілу ніч. На Великдень люди йдуть до церкви. Горять вогнища, які нібито допомагають сонцю розігрівати землю. Всі чекають, коли задзвонять дзвони... По закінченні літургії святиться «свячене», що складається з паски, сиру, яєць,  масла, солі, сала, ковбаси. У великодню суботу люди жили передчуттям великої радості, «що недалечко красне яєчко».  За цією традицією  фарбують крашанки (здебільшого в червоний, жовтий, зелений , золотистий кольори) та пишуть писанки. 

  Писанкарство — надзвичайно цікавий і водночас, мабуть, один з недостатньо вивчених видів народних художніх ремесел. Важко знайти ще такий вид мистецтва, в якому так яскраво відобразилися б усі сторони життя народу — історія, ужитковість, звичаї, вірування, естетичні уявлення, поетичне бачення, мрії про довершеність життя. Просто пофарбувати яйця — це якось не по-українськи! Наш народ звик до різноманіття, і не лише в кольорах. Ось навіть яйця до Пасхи ми можемо не лише пофарбувати в цибулинні, а ще й розписати, розмалювати, орнаментами прикрасити... Це безмежне поле для реалізації  натхненної української душі.

  Саме цій  народній традиції був присвячений  урок  народознавства «Великдень просить на гостину», на який були запрошені учні 4 – Б класу ЗОШ №1. До уваги користувачів бібліотеки підготовлена книжкова виставка «Пасхальна веселка».