Вінок пам'яті Кобзарю

Унікальна творчість Тараса Шевченка та його подвижницьке життя зробили його постать одним із найпотужніших, найпривабливіших і найвідоміших символів України та українського народу. Елементом культу Шевченка стали щорічні відзначення не тільки дня його народження – 9 березня, але й смерті – 10 березня та перепоховання – 22 травня.

22 травня в Україні вшановують пам'ять Великого Кобзаря, прах якого було поховано на Чернечій горі біля Канева.

Поета не стало 10 березня (26 лютого) 1861 року. На третій день він був похований на Смоленському цвинтарі. Ще в день смерті Тараса Шевченка його друзі - художник Григорій Честахівський, брати-літератори Михайло та Олександр Лазаревські - вирішили виконати волю поета і поховати його в Україні, адже передсмертними словами 47-річного Шевченка були: "До Канева...". Невдовзі українська громада міста домоглася дозволу царської влади на перепоховання поета 18 травня домовину з прахом Шевченка було доправлено до Києва.  22 травня після богослужіння прах Шевченка було поховано на Чернечій горі біля Канева - в місці, яке відповідало його "Заповіту". Незабаром могила Шевченка перетворилася на місце паломництва українців, а Чернеча гора отримала назву Тарасової. Щороку у травневі дні біля могили поета в Каневі проходять богослужіння, сюди звідусіль їдуть люди вклонитися Кобзареві.

22 травня до бібліотеки завітали учні, бажаючі більше дізнатися про долю Тараса Шевченка. Після пізнавальної розповіді бібліотекаря дітям була організована відеоподорож «Вінок пам’яті Кобзарю». До уваги користувачів бібліотеки організована книжкова виставка «Кобзарем його ми звем».