Для тебе, матінко моя!

   Міжнародний жіночий день відзначають у першому місяці весни, коли сонце починає пригрівати землю, розквітають перші весняні квіти. Саме в цей день людство вшановує жінку - жінку-кохану, жінку-господиню, жінку-трудівницю, жінку-берегиню життя на Землі. А перш за все жінку-маму. От чому це свято називають ще "мамине свято". Так його назвали діти. В цей день вони дарують своїм мама, бабусям, сестричкам, дівчаткам подарунки, квіти і вітають їх з весною.

    Мама - перший вчитель і друг дитини. Мама - найрідніша людина у світі, найдорожча, бо вона дала нам найбільше щастя - щастя жити.

    На літературно-музичну годину "Для тебе, матінко моя" до бібліотеки завітали учні 4 - А класу ЗОШ № 1. Бібліотекар розповіла дітям про історію виникнення свята, традиції святкування в різних родинах.

     Дітлахи із задоволенням розповідали про те, як будуть вітати мам та бабусь. А наостанок бібліотекар разом з хлопчиками поздоровили дівчаток з 8 березня і побажали бути щасливими, як сонечко красивими, як соловейко дзвінким, як струмочок гомінкими, мамам вірними помічницями.

Літературна ікебана

"Натхненне слово Кобзаря"

    9 березня український народ відзначатиме 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка - людини, чиє ім'я святе для кожного українця. Він залишив нам свої неоціненні духовні надбання - твори і світлу пам'ять про себе. Своєю творчістю Кобзар відкрив нову епоху в українській літературі, створив чудові зразки поезії, які могутньо зазвучали над світом. Натхненні поетичні твори Тараса Шевченка - неоціненний скарб світової літератури - стали недбанням широких народних мас.

   До 200-річчя від дня народження геніального поета в районній бібліотеці для дітей з учнями 5 - А класу ЗОШ № 1 проведено літературну ікебану "Натхненне слово Кобзаря". Бібліотекарі підготували розповідь для дітей "Шевченко - великий поет України" та вікторину "Кобзареве слово". Учні Тарасенко Єлизавета та Швецов Євген читали вірші Тараса Шевченка, а учениця Дерев'янко Поліна продекламувала власний вірш, присвячений великому Кобзареві.

  До уваги користувачів бібліотеки був представлений перегляд літератури "В його слові наша сила, правді і воля".

Тарасові твори - сяють як зорі

    Тарас Григорович Шевченко казав: "Мене люблять діти, а кого люблять діти, той ще не зовсім поганий чоловік». З великою любов`ю описує Шевченко дітей у своїх віршах: «Я так люблю дітей, що не надивився би на цей відбиток ангела».

     А чи люблять сучасні діти Тараса Шевченка, чи знають про нього?

 4 березня районній бібліотеці для дітей випала чудова нагода познайомити учнів 2 – Б класу ЗОШ № 1 з життям та творчістю ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ. Захід мав просту, але глибоку назву «Тарасові твори – сяють як зорі». У біографії Тараса Григоровича присутньо багато історій: більше сумних, але були й веселі. Дітлахи дізналися про складну долю родини Шевченка, про те, що значить бути кріпаком і не мати ніяких прав, про любов малого Тараса до природи, і як наслідок, про його талант до малювання; про те, як втратив батьків та тяжко працював з малечку, а ще захоплювався розповідями діда Івана про козаків та Січ.   
  Малеча з цікавістю слухала вірші Шевченка, із великим захопленням дітлахи декламували поезію Кобзаря. До уваги школярів була представлена виставка «Про дідуся Тараса».

Літературно-поетична година

"А мова справді схожа на квітник"

     25 лютого до районної бібліотеки для дітей завітали учні 4 - А класу ЗОШ №3 на літературно-поетичну годину "А мова справді схожа на квітник", присвячену Міжнародному дню рідної мови. Це свято відзначає кожна культурна людина, яка усвідомлює, що мова є безцінним надбанням людства. Про це розповіла учням бібліотекар Алла Паталаха.

     Говорять, що володіння рідною мовою - не заслуга, а обов'язок кожної людини. Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері - на цьому наголошувала бібліотекар Лариса Козачинська.

Рідна мова моя, барвінкова краса...

Мов квітуча весна, наче зірка ясна,

Встала сонцем осяяна вранці.

Народили тебе наші предки земні,

Залишили у спадок навіки

                  (В.Кузьменко)

    Діти виразно і урочисто читали рядки віршів різних поетів про рідну нашу українську солов'їну, барвінкову, милозвучну мову. До уваги учнів був запропонований фільм "Свято рідної мови" та організована книжкова виставка "Дзвенить струмочком рідна мова".

Ми славного роду і крові, свій народ боронити готові

День 23 лютого у календарі означено, як День захисника Вітчизни. Це свято є символом непорушного зв’язку багатьох поколінь оборонців рідної землі та проявом поваги українського народу до всіх, хто уособлює мужність та відвагу. І вже стало доброю традицією відзначати цей день в Карлівській районній бібліотеці для дітей змаганням майбутніх воїнів – лицарським турніром.

19 лютого, напередодні свята, до гостинного читального залу книгозбірні, завітали учні 5-А класу гімназії ім.Н.Герасименко (кл. керівник Бойченко Н.А.). «Ми славного роду і крові, свій народ боронити готові» - така назва лицарського турніру зобов’язувала хлопців класу держатися на висоті. З привітальним словом до школярів звернулися заступник голови районної державної адміністрації Пушкарьова В.І. та начальник відділу культури і туризму Обифіст Т.В.. А далі розпочалися змагання, в першу чергу учасники дізналися яким повинен бути справжній лицар: ввічливим, освіченим, відважним, рішучим, сильним,  кмітливим. Хлопці показали свою спритність в конкурсах: «Одягання на швидкість», «Черговий по кухні», «Пісня в малюнку», виявили свої знання граючи в «Доріжку лагідних слів», «Здоровенькі були», «Чи знаєте ви народну мудрість?». А оцінювали успіхи конкурсантів їх товариші – однокласники. За рішенням «строгого» судійства переможцем, тобто лицарем класу, став Соколов Богдан. Всі діти отримали солодкі подарунки.

Цей дивовижний світ Біанкі

Є серед нас рідкісні люди, які нібито чують і розуміють голоси дерев і трав, звірів і птахів,  і відкривають їх таємниці та загадки. Такою дивовижною людиною був Віталій Валентинович Біанкі. 11 лютого виповнюється 120 років від дня народження автора захоплюючих дитячих книжок, які розкривають світ природи, вчать проникати в її таємниці. Його «Лісова газета на кожен рік» - своєрідна енциклопедія життя лісу та його мешканців. Його добрі гуманні оповідання і казки виховували мільйони дітей. Не одне покоління  хлопчиків і дівчаток вони навчили доброті і любові до братів наших менших, навчили турботі і милосердю до тих з них, хто потрапив у біду. Зa 35 poків твopчoї poбoти Біaнкі cтвopив пoнaд 300 oпoвідaнь, кaзoк, пoвіcтeй, нapиcів і cтaтeй. Йoгo твopи бyли видaні зaгaльним нaклaдoм пoнaд 40 млн. пpиміpників, пepeклaдeні бaгaтьмa мoвaми cвітy. За його казками та нарисами створено десятки кіносценаріїв, мультфільмів, сотні діафільмів пpo пpиpoдy. Сам письменник y пepeдмoві дo oднієї зі cвoїx книг написав: «Я зaвжди нaмaгaвcя пиcaти cвoї кaзки тa oпoвідaння тaк, щoб вoни бyли дocтyпні і дopocлим. A тeпep зpoзyмів, щo вce життя пиcaв і для дopocлиx, щo збepeгли в дyші дитину».

Нещодавно бібліотека для дітей провела пізнавальну годину «Цей дивовижний світ Біанкі». Учасники заходу – учні 2 – А класу ЗОШ №1 – познайомились із сторінками біографії талановитого письменника та здійснили захоплюючу мандрівку його казками.

Вже скільки років проминуло, а біль у серці б’є і  б’є

 Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

 13-го лютого, напередодні 25-ої річниці з дня виведення обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану, на честь Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав у Карлівській районній дитячій бібліотеці була проведена година пам’яті «Вже скільки років проминуло, а біль у серці б’є і  б’є». На цю зустріч завітали учні 6 класу ЗОШ № 3, та учасник бойових дій в Афганістані, голова районної спілки ветеранів Афганістану, Мартинюк Валерій  Володимирович.

 Не змогли не зачепити дитячих сердець вірші про війну, деякі історичні факти, тих подій, які розповіла студентка–практикантка Полтавського Національного Педагогічного Університету ім. В.Г.Короленка Мотриченко Олександра Миколаївна, та музика присвячена афганцям. Але все ж таки найбільш захопливими виявилися спогади запрошеного гостя. Валерій Володимирович відповідав на всі запитання, пов’язані зі службою, умовами життя, та людьми, які його оточували. Усім стало зрозумілим те, що пам'ять  про війну, друзів, яких він  там зустрів і втратив ніколи не згасне. Повертатися до чорних сторінок життя важко, та вирвати їх або забути просто неможливо.

 Учні подарували Валерію Володимировичу квіти, побажали всього найкращого, та ще довго не хотіли відпускати ветерана війни, прохаючи сфотографуватися. До уваги читачів було організовано перегляд літератури «Обпалені війною Афганістану»